Приватна фірма з багатозначною назвою «Петро Великий» за 30 років свого існування за допомогою корумпованих чиновників фактично монополізувала ринок похоронних послуг в Києві, завдяки чому засновниця та директор фірми Алла Ландар заробляє шалені надприбутки на родинах померлих киян, встановлюючи в рази завищені за ринкові ціни на свої послуги та не несучи за це жодної відповідальності.

Ксенія Сушко, заступниця Дніпровського міського голови Бориса Філатова, яка живе далеко не за свої офіційні прибутки, за шість років свого перебування на посаді директора Департаменту гуманітарної політики, «заробила» більше 10 кримінальних проваджень за розстрату та привласнення бюджетних коштів на угодах з ремонту шкіл та дитячих садків міста на загальну суму більше 325 млн грн. Війна їй лише допомагає: необхідність ремонтувати укриття в навчальних закладах — ще одна гарна можливість заробити, підписуючи договори з сумнівними фірмами, що завищують ціни на матеріали чи не вдвічі.

Сайт «Антикор» вже більше 10 років займається публікацією замовних матеріалів, російської пропаганди та вигаданих компроматів на публічних осіб, змушуючи героїв своїх публікацій платити гроші за їх видалення. Не дивлячись на спроби поліції притягнути власників сайту Костянтина Черненка, Сергія Хантіля, Юрія Горбаня та інших до кримінальної відповідальності за вимагання грошей, вони продовжують свою незаконну діяльність і сьогодні.

Павло Поляруш, начальник Управління роботи з проблемними активами Національного банку України, не тільки зухвало веде себе, погрожуючи людям нагородною зброєю, але й приховує від держави свій бізнес — приватний дитячий садок «Бамбіні Хауз» в Бучі, що не сплачує податки, та витрати на сотні тисяч доларів — на заміський будинок та автомобілі

Вони продовжують грабувати країну, поки країна щосили обороняється від ворога. Вони — це державні службовці всіх рівнів. І чим вища посада, і чим більший бюджет їм доступний, тим більше крадуть. Це історія про братів Сергія та Олександра Гончаренко, що керували та продовжуть керувати у фронтовій Донецькій області. За роки їх служби на державу їхні батьки — пенсіонери Ніна та Василь Гончаренки збагатились активами на майже 2 мільйони доларів, а їхні дружини ведуть розкішний образ життя.

Молодий 26-річний харків’янин Владислав Мирошниченко ще пару років тому обслуговував гостей харківських барів та кальянних, а вже сьогодні витрачає сотні тисяч доларів на люксові спорткари, закордонні подорожі, оренду приватних літаків та дорогу нерухомість в столиці. Свої доходи до кінця незрозумілого походження він виводить у криптовалюту, тим самим приховуючи їх від держави та не сплачуюючи податки.

В’ячеслав Гузь, начальник Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у Києві та Київській області, заробляє небагато — до 60 тисяч гривень на місяць. Але на ці гроші якимось чином примудряється їздити на дорогих іномарках, жити у елітних житлових комплексах столиці, возити свою подругу, фотомодель Інну Гудзь, на відпочинок закордоном та відвідувати розкішні вечірки свого друга, російського олігарха Павла Фукса. Ще під час керівництва ДМС на Харківщіні Гузя звинувачували у збагаченні при оформленні громадянам закордонних паспортів, сьогодні ж під його керівництвом столичне ДМС оформлює паспорти та посвідки на проживання в Україні російським кримінальним авторитетам.

Міський голова Черкас Анатолій Бондаренко по праву може вважатись найуспішнішим українським мером. Але не в розбудові міста, а у кількості привласнених собі міських земель, зароблених грошей на тендерах та прилаштованих на посади у мерії друзів, водіїв та садівників. Байдужих до цієї історії буде мало, бо за майже 10 років грабунку обласного центру Бондаренко залишився майже без уваги правоохоронних органів. Справжній успіх, ніяк інакше.

Керівник податкової служби Волинської області Сергій Лисеюк згідно його декларацій — бідний держслужбовець без житла, транспорту і грошових активів. Але при цьому їздить то на Volkswagen Touareg, то на Toyota Camry, на якій відвідує столичні дорогі бутики. Автомобілі з-закордону з’являються у Луцьку завдяки схемам контрабанди, на яких «гріється» і сам головний волинський податківець Лисеюк.

Андрій Риба у свої 40 років встиг тричі стати депутатом Ужгородської міської ради, потрапити в декілька земельних корупційних скандалів, та, маючи з року в рік мізерні офіційні доходи, сколотити собі статок, з яким втік з України під час повномасштабної війни рф проти України. А разом з ним і його дружина Ксенія Риба, також депутат і також від партії «Європейська Солідарність», батьки якої, Оксана Делеган та Володимир Коваленко, явно не без допомоги свого зятя, створили ТОВ «Ксемар», яке захопило ринок харчування пацієнтів ужгородських лікарень, отримуючи без перешкод перемоги у тендерах.